ШКАРБАНЦІ́, ів, мн. (одн. шкарбане́ць, нця́, ч.), розм. Зменш.-пестл. до шкарбани. Горе та каторжна робота висушили молодицю, що не впізнати у ній колись моторної веселухи.. І працювала ж, не розгинаючись — бо п’ятеро ж у неї, і всім давай, і всім треба настарчити — тому штанці, тому шкарбанці, а тому свитину (Речм., Весн. грози, 1961, 45).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 471.