ШКАПИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до шкапи́на. В Узген в’їхав [Синявін] на поганенькій шкапинці, яка, йдучи під такою вагою, як п’яна, плентала ногами й точилася вулицею (Ле, Міжгір’я, 1953, 69).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 470.