ШКАНДИБА́ЙЛО, а, ч. і ж., розм. Людина або тварина з укороченою чи хворою ногою; кульгавий, кульгава. Сиділа, сиділа [дівчина] Та й наворожила І якраз після Михайла За якогось шкандибайла Насилу пішла (Гл., Байки.., 1959, 199).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 469.