ШКАЛУ́БИ́НА, и, ж., розм. Тріщина, щілина. Скачуть залізні кулі по горбах і ген далеко уже побігли. Там упали в якісь ізвори, зарилися в шкалубини скал (Хотк., II, 1966, 111); Тілько лазять павуки. Тілько сумно виглядають Із шкалубин прусаки (Рудан.. Тв., 1956, 48).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 469.

Шкалубина, ни, ж. Щель, разсѣлина. Черк. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 498.