ШИТВО́, а, с.
1. Дія за знач. ши́ти 1-3. [Тетяна:] Похваляється Килина, що вона швачка. [Данило:] Та це я знаю. Вчилась же у школі, а потім і шитву навчена (Кроп., IV, 1959, 263); Трохим почав мені дещо давати на харч. Трохи згодом я й сама стала заробляти шитвом та вишиванням… (Крим., Вибр., 1965, 380); Глянула [Скибиха] на чоловіка. Нічого не сказала і знову за шитво. І раптом, кольнувши голкою, так і застигла, навіть не протягнувши нитки (Головко, І, 1957, 331); За шитвом мріється найкраще… (Вільде, Наші батьки.., 1946, 7); Дороге шитво золотом, сріблом та шовками міцно увійшло в побут козацької старшини, що після народно-визвольної війни здобула собі панівне становище в суспільстві і стала швидко багатіти (Нариси з іст. укр.. мист., 1969, 22).
2. Виріб, який шиють, зшили або вишивають, вишили. Стіл посередині круглий, застелений малиновою скатеркою, закиданий шитвами жіночими і вишиваннями, книжками і кошичками (Вовчок, І, 1955, 374); Наливши нам чаю, пані взяла шитво — дитячу курточку (Л. Укр., III, 1952, 707); Настя спустила шитво на коліна, розгладжуючи наперстком щойно закінчений срібний жолудь із золотою мережаною чашечкою, і замислилася (Тулуб, Людолови, І, 1957, 63); * У порівн. Настя сиділа непорушна на лаві біла-біла, як шитво на колінах (Коцюб., І, 1955, 72).
3. Те саме, що ви́шивка 2. [Явдоха:] Хто це тобі так вишивав? (Роздивляється шитво). Хрестиками? (Мирний, V, 1955, 136); Святковий кожушок вдягає перед нами Василь Бойчук. На киптарі [кептарі] не тільки шитво, але й тонкі мідні кільця (Мас., Роман.., 1970, 228); Швейцари біля під’їздів — у довгополих синіх лівреях із золотим шитвом — відімкнули парадні під’їзди установ (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 463.