ШИРОКОПЛЕ́ЧИЙ, а, е. Який має широкі плечі. Вони стояли одна проти одної, схрестивши гострі погляди, тоненька кругловида Меланка і старша від неї широкоплеча красива Зіна (Жур., Вечір.., 1958, 10); Де проходив широкоплечий Мокеїч, там уже легко міг протиснутись і сухорлявий, жилавий Цимбал (Гончар, Таврія, 1952, 57).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 461.

Широкоплечий, а, е. Широкоплечій. Котл. МХ. 34.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 496.