ШИРОКОЛИ́ЦИЙ, я, е. З широким обличчям. Вони разюче схожі між собою,— обоє широколиці, обоє світлоброві (Вол., Сади.., 1950, 73); Даша побачила міцного в плечах, широколицього юнака з усміхненими очима (Жур., Вечір.., 1958, 228).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 460.