ШИ́РИТИ, рю, риш, недок., перех.
1. Робити ширшим, більшим за розміром; розширювати. Яків по-дитячому застиг з відкритим ротом; Люба від остраху тільки ширила очі (Вол., Озеро.., 1959, 12); // Поширювати в просторі. І воно [зерно] буяє, гілки розгортає Та ширить коріння своє… (Мирний, V, 1955, 295); Зоря незгасна світова. Все ширячи проміння над землею, Усю мою Вітчизну повива (Рильський, III, 1961, 47); // перен., рідко. Робити більшим за обсягом, складом, змістом; розвивати. Треба б його [видавництво] у нас ширити якомога, а задля сього треба користуватись всякою полегкістю, яка тепер, кажуть, настала (Мирний, V, 1955, 399).
2. Бути джерелом або носієм запаху. Липа запах медовий ширила (У. Кравч., Вибр., 1958, 163); Пучки сухих трав, вирваних з корінням, ширили довкола тонкий аромат (Жур., До них іде.., 1952, 96).
3. перен. Те саме, що поши́рювати 4. Кращі думки віку щиро уживати, Як любов до брата, рівна всім свобода,— Ширити навколо, славить, розвивати. Аж поки не стануть приводом нарада [народу] (Граб., І, 1959, 118); Ширить тривогу телеграф (Довж., I, 1958, 53); З болем дивився Іван Федоров на справу рук своїх. Через книги він хотів ширити освіту, науку серед людей (Ів., Тгвмниця, 1959, 179).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 456.