ШИ́ПІТ, поту, ч., діал.

1. Шипіння. Сопух б’є, на дні ями проступають бульки, чути якийсь клекіт, шипіт — ого, то вже знак, що пора забивати яму! (Фр., IV, 1950, 7).

2. Швидкий водний потік; // Невеликий водоспад.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 455.