ШИПІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. шипі́ти і звуки, утворювані цією дією. Ракета із шипінням летіла в яр (Тют., Вир, 1964, 317); Хвиля з шипінням торкалася його маленьких ніг (Собко, Скеля.., 1961, 13); 3 кухні долинає тихе шипіння примуса (Шовк., Інженери, 1956, 9); Шипіння грамофона, до якого Гайсин ще вчора ставився байдуже, сьогодні видалось йому за гадюче (Панч, На калин. мості, 1965, 162); Уже в сінях він чує бідкання Царини і .. шипіння брата (Стельмах, І, 196Д, 110).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 454.