ШИНО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до шинува́ти.

2. у знач. Прикм. Який має шини (у 1 знач.), обтягнутий шинами. Торохтить шинованими колесами по бруку військова гарба (Вас., II,, 1959, 209).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 454.