ШИНКАРІ́В, ре́ва, ре́ве, заст. Прикм. до шинка́р; належний шинкареві. [Василь:] Коли б мати гарненько вдивилися в Лукію, либонь не силували б мене сватати Степаниду шинкареву (Кроп., II, 1958, 116).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 453.