ШИНКАРЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., заст. Те само, що шинкува́ти 1. Найзапекліша самогонщиця кинула шинкарювати (Кучер, Трудна любов, 1960, 598).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 453.

Шинкарювати, рюю, єш, гл. Содержать кабакъ, заниматься продажей спиртныхъ напитковъ. Сим. 214.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 495.