ШИНКА́РСЬКИЙ, а, е, заст. Прикм. до шинка́р; належний шинкареві. Горілка, якою щедро угощав [Мошко] свойого [свого] годованця.., була трошечка підправлена… трошечка, а чим, се вже його шинкарський секрет (Фр., IV, 1950, 431).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 453.

Шинкарський, а, е. Кабацкій.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 495.