ШИНЕ́ЛЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до шине́ль, шине́ля. З-за воріт показалася чиясь низенька постать, загорнута у невеличку шинельку (Мирний, IV, 1955, 58); Погула ще трохи хмара [бранців] і з стогоном, дрижачи од холоду в своїх шинельках, голодна і гола, пішла собі далі, кутаючись… (Вас., Незібр. тв., 1941, 215); Віктора постригли, помили в партизанській лазні, одягли в чисту білизну. Партизанські кравці пошили йому розкішне галіфе й френчик; з нової сірої шинелі.. вийшла справжня офіцерська шинелька (Збан., Таємниця.., 1971, 191); Вона глянула зненацька на свою сіреньку шинельку й заплакала (Довж., І, 1958, 330).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 453.