ШИ́НА, и, ж.
1. Металевий обруч, який насаджують на обід колеса для збільшення його міцності, зменшення зносу і т. ін. Гора була така, що з неї спускалися цілий день. Гальмувати доводилось по двоє коліс, і залізні шини розпікались на камені, як у горні (Гончар, III, 1959, 94); Шину накладають на колесо в розігрітому стані; охолонувши, вона з великою силою стискує колесо (Фізика, 11,1957,12).
2. Гумовий суцільний обруч або оболонка з прогумованої тканини з гумовою камерою, наповненою стисненим повітряні; прикріплюють на обід колеса для збільшення амортизації і поліпшення рухомості, зчеплення з дорогою. Крім автомобілів, шини потрібні тракторам, літакам, мотоциклам і велосипедам (Роб. газ., 5.УІІІ 1965, 2); Рівно працювали мотори тягачів на шосе. Важкі гармати безшумно котились на гумових шинах — тільки шкварчала грязь під колесами (Головко, І, 1957, 282); Підбігають з тихим шелестом шин тролейбуси (Крот., Сини.., 1948, 8); М’яко погойдуючись на товстенних шинах, літак уже їхав просто до Ярини (Собко, Стадіон, 1954, 283).
3. мед. Пристрій для накладання пов’язки, за допомогою якої забезпечують нерухомість ушкодженої частини тіла. Павло з фельдшерами й санітарами зупиняли кров, робили перші перев’язки, накладали на руки й ноги дротяні шини (Кучер, Голод, 1961, 76); При переломах [плеча] без зміщення уламків накладають гіпсову пов’язку, ..при зміщенні краще застосовувати прямокутну шину (Хвор. дит. віку, 1955, 14).
4. Частина електророзподільного пристрою — металева смуга або товстий провід. Мідь застосовується для виготовлення електропроводів, шин та інших деталей електроапаратури (Метод, викл. фрез. спр., 1958, 43).
5. діал. Рейка (у 1 знач.). Гордо та пишно сунулася "Черепаха" [локомотив] по шинах (Фр., III, 1950, 328).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 452.