ШИ́ЛЬНИК¹, а, ч. Багаторічна трав’яниста болотяна рослина, що має бульбоподібне стебло з пучком шпичастих листків на верхівці.

ШИ́ЛЬНИК², а, ч., розм.

1. Майстер, який виготовляє шила. Шильник берднику не товариш (Номис, 1864, № 1028).

2. заст. Шахрай.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 452.

Шильник, ка, м.

1) Дѣлающій шила. Шильник берднику не товариш. Ном. № 1027.

2) Шильники терти, ши́льникимильники терти. Увиливать отъ работы. Не хоче робити, тільки шильники тре. Сквир. у. Шильники-мильники тре, а трава аж плаче. Ком. Пр. № 693.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 494.