Про УКРЛІТ.ORG

шикуватися

ШИКУВА́ТИСЯ, у́ється, недок.

1. Ставати в ряд, шеренгу, колону і т. ін.; строїтися. Тільки після того, як на естраді почала шикуватися співоча капела, всі згадали, що тут має бути концерт (Вас., Вибр., 1954, 37); Люди шикувались у лави. Звідкілясь з’явився і червоний прапор (Смолич, Світанок.., 1953, 205); Важкі машини повагом виповзали з широкої брами колишніх кавалерійських казарм і шикувалися вздовж обсадженої старими липами міської площі (Собко, Запорука.., 1952, 3); У бою [римський] легіон шикувався в три лінії. У першій стояли молоді воїни, у другій — більш досвідчені, у третійнайдосвідченіші і найзагарщованіші (Іст. стар. світу, 1957, 150); — Виходь на майдан. Шикуватися (Тют., Вир, 1964, 359); // З’являючись, виникаючи і т. ін., ставати в ряд, у рівну лінію, стояти в ряду, рівною лінією (про неживі предмети). Усюди темп, усюди лад, не згаять [люди] і хвилинки. І струнко шикувались в ряд новісінькі будинки (Шер., Дружбою.., 1954, 96); Миготіли смолоскипи, блимали підсліпуваті ліхтарі. Часом вони шикувалися в одну зміясту химерну лінію (Кач., Вибр., 1947, 42); Шикувались незчисленними рядами пишні пшеничні копи (Десняк, Десну.., 1949, 292); На околицях сіл посеред виноградників шикувалися в рівні лінії присадкуваті бетоновані бункери. За мирного часу в тих бункерах зберігалось вино (Гончар, III, 1959, 376); Вдалині, ніби велетенські шахові тури, шикуються в шеренги свердлові вишки (Донч., II, 1956, 86); // перен. Набирати певного порядку. Вірші мимоволі диктували штучний, неприродний ритм, групувались у фрази, шикувались у тиради, тягли на фальшиву патетику, сценічний трафарет (Дмит., Наречена, 1959, 125); Дивовижні перетворення відбуваються в речовині, коли з рідкого, розплавленого стану вона переходить у кристалічний. Атоми, ще недавно безсистемні, хаотичні, шикуються, утворюючи симетричні фігури, з яких формується кристалічна гратка речовини (Наука.., 9, 1964, 16).

2. Пас. до шикува́ти2.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 451.

вгору