ШИБКИ́Й, а́, е́, розм. Те саме, що швидки́й 1, 2. Кінь шибкий, копита в піску потопивши. Як криця гаряча в воді, клекотить (Бор., Тв., 1957, 74); Тяжке сирітство з самого малку, гірка неволя в чужій роботі — приборкали її шибку думку (Мирний, І, 1949, 366).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 449.

Шибкий, а́, е́ Стремительный, быстрый, порывистый. Вода шибка. Вх. Зн. 82. Шибкий, як вітер. Мир. ХРВ. 269. Шибка рибка в морі гуляє доволі. Чуб. V. 466. Тяжке сирітство…, гірка неволя в чужій роботі приборкали її шибку думку. Мир. ХРВ. 353.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 494.