ШИ́БКА, и, ж. Скло в рамі вікна, дверей і т. ін. Вікна були чималі, на шість шибок (Н.-Лев., VI, 1966, 395); У дверях теж була шибка, замазана, заяложена; з неї лився мутний жовтий світ (Мирний, І, 1954, 320); Несказанний гомін широкими хвилями вилітав з корчми крізь відчинені двері та вибиту шибку у вікні (Коцюб., І, 1955, 21); Романові припало зайти й стати між двома начільними вікнами. Він і постукав злегка в шибку (Ле, Право.., 1957, 152); // Скло, вийняте з рами або підготовлене для вставляння в раму. Василько з шибкою в руках підвівся знову і перехилився з ожереду, щоб подивитися, чого репетував Шарко (Панч, Син Таращ. полку, 1946, 39).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 449.