ШЕФ, а, ч.

1. Начальник установи, підприємства, відділу тощо. Шеф редакції зараз кинув перо, надів пальто і пішов до друкарні (Фр., IV, 1950, 31); На чолі Третього відділу стояв генерал Бенкендорф, шеф жандармів, що організував корпус жандармів і таємну політичну поліцію (Іст. СРСР, II, 1957, 145); // Керівник, головний, старший щодо інших, які працюють разом, мають однорідні професії і т. ін. Тиша повивала весь санаторій, тільки шеф-кухар з кухні викликав по телефону один санаторій за другим і схвильованим голосом допитувався якихось спецій до обіду (Ю. Янов., І, 1958, 327); На нью-йоркській біржі ще з весни агенти Мак-Келлі скуповують для свого шефа акції на донецькі шахти (Гончар, Таврія.., 1957, 584); За ним [професором] посунув і цілий його ескорт, поспішаючи чимдуж і наздоганяючи свого меткого й швидкого шефа (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 141).

2. Особа чи організація, яка здійснює шефство над ким-, чим-пебудь. У Дніпропетровській області за допомогою підприємств-шефів у колгоспах і радгоспах створюються літні табори праці й відпочинку учнів загальноосвітніх шкіл, технікумів і профтехучилищ (Ком. Укр., 6, 1975, 46); В госпіталь, що стояв над самим Єнісеєм, часто приходили шефи (Гончар, III, 1959, 180); Шефська робота на селі, виступи шефів на селі та ін. повинні бути пов’язані з потребами підшефного села (Компартія України в резол. і рішен.. 1958, 307); Дуже важливо, як тільки увіллється молода людина в колектив, відразу сказати їй, хто буде у неї шефом або наставником (Хлібороб Укр., 8, 1976, 27).

3. У Росії XVIII — XIX ст. — начальник, командир окремої військової частини, який здійснював загальний нагляд за господарством і управлінням; // Почесний командир військової частини або військового навчального закладу з членів імператорської родини або заслужених генералів.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 448.