ШЕСТІРНЯ́, і, ж. Зубчасте колесо, яке передає рух. -Я мав нечоловічу силу; кулаком, як довбнею, вбивав вола, здержував у млині шестірню; а раз стрівся в лісі з ведмедем і задавив його власними руками (Стор., І, 1957, 349); Внизу під камінням через шестірні та колеса проривались пасма блідого, синюватого од води світа (Н.-Лев., IV, 1956, 99); Фреза [канавокопача] приводиться в дію.. через карданний вал, дві конічні шестірні і ланцюгову передачу (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 55).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 448.