ШЕСТИРІ́ЧНИЙ, а, е.

1. Який відбувається, триває шість років. Він, він! За час майже шестирічної розлуки до невпізнання змінило його життя, змінило для інших, але не для неї, не для матері! (Гончар, II, 1959, 132); // Розрахований на шість років.

2. Віком шість років. Щодня за годину-півтори до обіду прибігали до форту Кос-Арал казахські діти, від шестирічних малят, що ледве дріботіли худенькими ніжками в подертих хутряних панчішках, до довгов’язих незграбних підлітків чотирнадцяти-п’ятнадцяти років (Тулуб, В степу.., 1964, 306).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 448.