ШЕСТИГРА́ННИК, а, ч. Геометричне тіло, яке має шість граней. Холоднотягнута сталь характеризується доброю обробкою поверхні та малими допусками по зовнішньому діаметру на сторону квадрата або шестигранника (Технол. різального інстр., 1959, 81); // Предмет, що має форму такого тіла. При фрезеруванні шестигранника після обробки однієї грані деталь повертають на¹/6 частину оберту й фрезерують другу грань (Фрез. справа.., 1957, 176).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 447.