ШЕСТЕРИКО́ВИЙ, а, е.

1. заст. Стос. до шестерика (у 1 знач.). "Чорнобровий", "Іван" виявився офіцером, поміщиком, про що свідчить пізніше його шестерикова карета (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 58).

2. Який складається з шести частин.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 446.