ШЕРСТЯНИ́Й, а́, е́.
1. Прикм. до шерсть 1, 2; який є шерстю. Шерстяні волокна.
2. Пов’язаний з обробкою шерсті, з торгівлею шерстю (у 2 знач.), а також з виготовленням виробів з неї. Шерстяні фабрики концентруються у районі міст Йоркшіру — Бредфорда і Лідса (Ек. геогр. заруб. країн, 1956, 77); Відомо, що вівцепоголів’я України, особливо степової та лісостепової її частини, становить значну сировинну базу шерстяної промисловості нашої країни (Вісник АН, 8, 1957, 37).
3. Вигот. з шерсті (у 2-4 знач.). Олена Іванівна одяглась у блакитне шерстяне плаття (Мирний, III, 1954, 82); Шерстяна біла хустина на ній була величезна і обрамляла обличчя, як клубок морського шумовиння (Сенч., На Бат. горі, 1960, 10); Віктор зняв шерстяну шапочку і скошлатив своє буйне волосся (Донч., V, 1957, 476).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 444.