ШЕРИ́Ф1, а, ч. Виборна (в США), призначувана королем (в Англії, Ірландії) службова особа, що здійснює адміністративні, поліцейські та деякі судові функції в графстві або магістраті. Я не політик, я лише поет. Нудьгую я без рідної оселі. І остогидли тут, біля штахет, Шерифів ситих постаті дебелі (Дмит., Осінь.., 1959, 53); Губернатор в’язниці зустрів нас біля брами разом з повітовим шерифом (Кулик, Записки консула, 1958, 100).
ШЕРИ́Ф2, а, ч. У мусульманських країнах — почесне звання осіб, що нібито ведуть свій рід від засновника ісламу Мухаммеда; // Особа, яка має це звання.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 444.