ШЕРЕГО́ВИЙ, а, е, військ., заст. Рядовий (звичайно про солдатів-піхотинців). Козацька старшина, обтяжена здобиччю, була не від того, щоб більше не випробувати долю, а повернути назад і чекати на наслідки виборів. Не те чулося серед шерегових козаків, а особливо серед повстанців (Панч, Гомон. Україна, 1954, 426).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 442.