ШЕПЕЛЯ́ВО. Присл. до шепеля́вий. *Образно. Річка тихо котила свої темні води в затуманену непроглядну далечінь. Шепеляво шелестіла осока (Добр., Очак. розмир, 1965, 60).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 440.