ШЕ́МРІТ, роту, ч., рідко. Легкий шум, шерех і т. ін. Чи се, може, шемріт твій, Річко, ..Змив мій смуток і застій? (Фр., X, 1954, 19).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 439.