ШЕ́МРІННЯ, я, с., рідко. Дія за знач. ше́мріти і звуки, утворювані цією дією. Він міркував. Час од часу його обличчя спалахувало червоними смугами… В такі моменти його очі спинялися на маленьких дверях, де чулось шемріння, певне, ручного верстата (Досв., Гюлле, 1961, 29).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 439.