ШЕМЕТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., діал. Метушитися, вовтузитися. Котрі [монголи] були нижчого росту, чіпалися високих і валили їх із ніг, разом з ними ще в воді шемечучись та борикаючись [борюкаючись] (Фр., VI, 1951, 130); [Рахміль:] Він був п’яний, троха шеметався, то там йому деякі папери з кишені випали (Фр., IX, 1952, 69).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 439.