ШЕ́ЛЮГ¹, а, ч. Те саме, що ше́ляг.

ШЕ́ЛЮГ², у, ч., рідко. Те саме, що шелюга́. Соснові бори і піски, зарослі червоним шелюгом, яблуневі і вишневі сади, родючі суглинки і супіски..— все це можна зустріти в областях республіки (Цюпа, Україна.., 1960, 145).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 438.

Шелюг, га, м.

1) Красная лоза, тальникъ, Salix acutifolia. ЗЮЗО. І. 34. Мнж. 149.

2) = Шеляг. Не видушила у нього ні шелюга. Фр. Пр. 169.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 491.