ШЕЛЕСТКИ́Й, а́, е́. Який видає, утворює шелест (у 1 знач.). Патер Алоїзій переходив від групи до групи, напахчений, елегантний, у шелесткій шовковій сутані кольору темної фіалки (Тулуб, Людолови, І, 1957, 147); //Сповнений шелесту; // Який викликає шелест.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 437.