ШЕЛЕ́ПАТИ, аю, аєш, недок., діал.
1. Шарудіти. Багач поглядає: його Івась мірчуками Злото висипає. Бряжчить золото здалека, Шелепають шати (Рудан., І, 1908, 161).
2. Ляскати, ляпати, йдучи, їдучи. Пройде з Києва, шелепаючи колесами по жовтій воді, перший пароплав (Донч., VI, 1957, 449); // Брести по воді, багні, заростях і т. ін., утворюючи глухі звуки, шум.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 436.