ШЕЛЕ́ПАННЯ, я, с., діал. Дія за знач. шеле́пати і звуки, утворювані цією дією. Гупали зрідка яблука в садку за тином, з шелепанням продираючись крізь листя (Гуц., Скупана.., 1965, 22).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 436.