ШЕЙХ, а, ч.

1. В арабських країнах— глава роду, а також сільський старшина.

2. Представник вищого мусульманського духівництва, богослов і правознавець. Одна надія — Аллах, великий, добрий і справедливий. Він тільки наситить і загріє журливу душу. Абібула рвався до нього. Вступив у науку до відомого шейха і зробивсь дервішем (Коцюб., II, 1955, 122).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 436.