ШЕДЕ́ВР, а, ч. Зразковий витвір, що є найвищим досягненням мистецтва, майстерності. Я бачив прекрасний, невиданий город. Все, що люди створили в архітектурі, шедеври давні, сучасні й прийдешні, краса і вигода, храм, достойний людини… (Коцюб., II, 1955, 385); За п’ятнадцять років, поєднуючи роботу в театрі з літературною діяльністю, Карпенко-Карий написав одинадцять п’єс і серед них такі шедеври, як "Сто тисяч", "Хазяїн", "Суєта", "Сава Чалий" та ін. (Життя К.-Карого, 1957,53); На українські теми він [І. Рєпін] написав понад сто творів, серед них такий шедевр, як "Запорожці пишуть листа турецькому султану" (1878-1891) (Мист., 5, 1955, 47); Найстаріші думи — справжні шедеври української поезії XV-XVI ст.— це думи про боротьбу козацтва проти татар і турків (Іст. укр. літ., І, 1954, 59); Він був відомий як людина широких мистецьких смаків — меценат театру, колекціонер шедеврів малярства, аматор музики (Смолич, VI, 1959, 28); Льняне полотно знайшло широке застосування. З нього робили найкращі вітрила, великі художники створювали на ньому шедеври живопису (Хлібороб Укр., 2, 1968, 47); Найважливішою пам’яткою Києва часів Ярослава, величним архітектурним шедевром світового значення є Софія Київська (Знання.., 9, 1966, 31).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 435.