Шевляга, ги, ж.

1) Дрянной конь, кляча. Перекинь штани на шевлягу та й мерщій доганяй.

2) Овца. Вовк поїв до однісінької шевляги. Лубен. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 490.