ШВИДКОХІ́Д, хо́да, ч. Той, хто швидко й легко ходить. Всім нотації чита [Филимон]… Та й походка вже не та! Швидкоходом був він змалку, Нині ж ходить "урозвалку" (С. Ол., Вибр., 1959, 225).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 433.