ШВИДКОМА́, присл., розм. Квапливо, поспіхом. За кілька хвилин, утираючись на льоту, вернулася [дівчина] в хату, швидкома причепурила перед настінним поколотим дзеркалом пишні темно-русяві коси (Вирган, В розп. літа, 1959, 277).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 432.