ШВИ́ДКО. Присл. до швидки́й. Швидко, швидко летить поїзд! Красні краєвиди, мов у сні, зміняються (Л. Укр., III, 1952, 521); Троє плавців швидко наближалися до корабля (Трубл., Шхуна.., 1940, 84); Ходила вона швидко, поралась проворно, невважаючи на свою старість (Н.-Лев., III, 1956, 323); Троянці, в човни посідавши І швидко їх поодпихавши, По вітру гарно поплили (Котл., І, 1952, 158); Швидко, легко, із звичною точністю почав він накреслювати контури юрт, силуети людей між ними, коня, прив’язаного до конов’язі, очерети біля річки (Тулуб, В степу.., 1964, 176); Робота посувається швидко і найбільші виломи вже закрито (Л. Укр., І, 1951, 455); Він заговорив так швидко по-італійському, що я нічого не зрозуміла (Ю. Янов., II, 1958, 91); В сю хвилину увійшла Надя, швидко, скоса поглянула на сестру, однак нічого не сказала й почала мовчки собі вбиратись (Л. Укр., III, 1952, 499); Стрільба була незвичайна. Вона швидко наростала, з кожною хвилиною наближалася (Гончар, III, 1959, 436); Бачиш, все так погано складається, що я не маю надії швидко поїхати на село (Коцюб., III, 1956, 127); У Івана Орлюка було багато нових друзів. Бойова дружба народжувалась і міцніла швидко, як швидко часом і кінчалась, через скороминущість життя (Довж., І, 1958, 299); Швидко наближався літній світанок (Тют., Вир, 1964, 317); Хазяїн кав’ярні запропонував нам кави і пішов її варити. Швидко пахощі чорної кави досягли й нас усіх (Ю. Янов., II, 1958, 79); Ті сльози швидко висохли, як роса на сонці (Н.-Лев., III, 1956, 340); Час весело і швидко йде (Мирний, III, 1954, 33); Минуло швидко літо миле… (Бойко, Ростіть.., 1959, 13); // у знач. присудк. сл. Через короткий проміжок часу (настане, почнеться); скоро. От уже швидко й до села, де була волость (Мирний, І, 1954, 94).
ШВИДКО… Перша частина складних слів, що відповідає слову швидки́й, напр.: швидкобі́йний, швидкоздійма́льний, швидкозно́шуваний і т. ін.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 431.