ШВЕ́НДЯЛО, а, ч. і ж., діал. Швендя. — Як десь побачиш, бери, любко, поліно і гони швендяла, як пустого кота, аж до хати (Козл., Ю. Крук, 1950, 218).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 428.