ШВЕЙЦА́Р, а, ч. Сторож біля вхідних дверей установи, житлового будинку тощо. Я увійшов. Довгий і блідий швейцар Микита.. зняв з мене пальто (Коцюб., II, 1955, 425); Для швейцара, що стоїть біля парадного ходу, поява мужиків — надзвичайна пригода. Він звик зустрічати князів, графів, а тут раптом мужики (Мист., 2, 1956, 22).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 428.