ШВА́ЧКА, и, ж. Те саме, що кравчи́ха. Бідна швачка взяла роботу — й перед самим святом, та ще мусить і за малу плату бути вдячна! (Л. Укр., III, 1952, 473); Дарочка підняла портьєру. На порозі стояла швачка Мар’яна — та сама дівчина, що вишивала сріблом сукню (Л. Янов., І, 1959, 117).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 427.