ШВАРТО́ВИ́Й, о́ва́, о́ве́, мор.

1. Прикм. до шварто́в. — То не боцман, у якого швартовий кінець водою змиє,— говорив Сірок (Ткач, Моряки, 1948, 107); // Признач. для швартування. Дверцята ще відкрились, раніш ніж робітники одпустили швартові канати, що тримали дирижабль (Трубл., Хатина.., 1934, 15); // Який здійснюється за допомогою швартування. Недавно було завершено швартові випробування. А тепер судно-велетень вийшло в море на ходові випробування (Рад. Укр., 12.IX 1961, 2).

2. у знач. ім., перев. мн. шварто́ві́, о́ви́х. Те саме, що шварто́в. Нарешті всі готування закінчені. Віддаються швартові.. Катер повільно відходить від стін.

ки і, набираючи хід, покидає бухту (Рад. Укр., 30.VІІ 1967, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 427.