ШВАРНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., діал.
1. З силою кинути; шпурнути. Коли Юрішкові донесли, що Марусяк вислизнув у нього межи пальці,— шварнув крисанев [кри-санею] об землю і, завиваючи, як вовк, топтав її ногами (Хотк., II, 1966, 255).
2. тільки 3 ос. Блиснути. Шварнула блискавка — грім грюкнув і загув (Греб., І, 1957, 70).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 427.