ШВАРКОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., розм. Підсил. до шва́ркнути. — Та ти що, здурів? — обурено гукнув Михайло, ховаючись за дерево.— Як шваркону з автомата — мокрого місця не залишиться! (Загреб., Європа 45, 1959, 56).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 427.