ШВА́РКНУТИ, ну, неш, док., розм.
1. Однокр. до шва́ркати. Нервово видлубав [Василь] з пачки цигарку, шваркнув сірником (Мушк., Серце.., 1962, 302).
2. З силою кинути, шпурнути, ударити і т. ін. Олекса бистрим рухом відкинув свою ногу, блискавично замахнувся барткою і шваркнув по правій руці пана (Хотк., Довбуш, 1965, 261); Клим Овчарук раптом щосили шваркнув своєю безкозиркою об днище тачанки і загорлав так, що луна покотилася далеко за розлогу улоговину (Смолич, V, 1959, 647); — Направляйте шланг на двері!.. Гасіть, пробивайте дорогу!.. Шваркнувши струмом по землі, по колесах ближчого воза, дід Пилип спрямував воду на задимлений отвір (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 55).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 427.