ШВА́ЛЯ, і, ж. Те саме, що кравчи́ха. Увіходить один наш сусіда. Поздрастувався, каже, що роботу мені приніс: — З вас добра шваля, пошийте ж мені сорочку та вишийте (Крим., Вибр., 1965, 380).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 426.

Шваля, лі, ж.

1) Швея, вышивальщица. Шух. І. 154. Я шваля з Вильбова, приїхала до свого двора. Мет. 197.

2) Бревно, разрѣзанное вдоль. Вх. Лем. 484.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 488.